Секрети казкових читців

• Керуйте темпом. Казки не читають швидко. Початок («Жив-був…») зазвичай читається повільно, таємниче, наче ви розповідаєте великий секрет.

• Робіть паузи. Головна зброя читця — це пауза. Робіть коротку зупинку перед важливою подією або появою нового героя, щоб заінтригувати слухача.

• Змінюйте інтонацію (голос героїв). Говоріть за кожного персонажа по-різному. Для лисички підійде хитрий, м’який голос; для вовка чи ведмедя — низький, грубий; для маленького мишеняти — тоненький і швидкий.

• Передавайте емоції. Якщо герою страшно — збавте гучність і додайте тремтіння в голос. Якщо герой радіє — читайте піднесено, з усмішкою (усмішку завжди чути в голосі!).

• Виділяйте голосом головне (логічний наголос). Найважливіші слова у реченні вимовляйте трохи голосніше або чіткіше.

Спробуйте прочитати одну й ту саму фразу «Ой, хто це там іде?» 

у чотирьох різних образах:

• Як перелякане зайченя.

• Як грізний, сердитий ведмідь.

• Як хитра лисичка, що щось замислила.

• Як добрий казкар, що звертається до глядачів.

Крок 3. Творче завдання

Оберіть будь-який невеликий уривок із вашої улюбленої казки  та підготуйтеся до його читання:

• Олівцем позначте у тексті місця, де варто зробити довгу паузу (знаком //).

• Підкресліть слова, які треба виділити голосом.